- туркотливий
- [туркотли/вией]
м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
туркотливий — а, е. 1) Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти). 2) Низький, переливчастий (про звуки, голос) … Український тлумачний словник
туркотливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
туркотливість — вості, ж. Властивість за знач. туркотливий … Український тлумачний словник
туркотливо — Присл. до туркотливий 2) … Український тлумачний словник